Завантажити в PDFЗа тривалістю трудові договори поділяються на строкові та безстрокові. За загальним правилом, працівники мають прийматися на роботу безстроково.
Відповідно до ст. 23 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Слід зазначити, що безпідставне укладення строкового трудового договору є неправомірним. Як роз’яснив пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 6 листопада 1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов для цього є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Як правило, строкові трудові договори укладаються на час відсутності основного працівника (у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю, відпусткою тощо).
В тих випадках, коли законодавство гарантує звільненому працівнику надання попередньої роботи (наприклад, військовослужбовцям строкової служби, сільським, селищним, міським головам та секретарям сільських, селищних, міських рад, головам і заступникам голів районних та обласних рад, виборним працівникам громадських організацій, зокрема, профспілок), на вакантну посаду також доцільно приймати працівників за строковим трудовим договором.
Строк трудового договору може визначатись:
- конкретною датою;
- вказівкою на подію (наприклад, вихід основного працівника, закінчення опалювального сезону тощо).
Про строковий характер трудового договору має бути зазначено в наказі про прийняття працівника на роботу. Проте, запис про це в трудовій книжці не робиться.
Законодавство не вимагає від роботодавця попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв’язку з закінченням строку трудового договору.
Відповідно до ст. 184 КзпП України у випадках звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років у разі, якщо згідно з медичним висновком дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда після закінчення строкового трудового договору роботодавець зобов’язаний обов’язково їх працевлаштувати. До моменту працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору за його бажанням йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Датою звільнення буде останній день відпустки.
Відповідно до ст. 39-1 Кодексу законів про працю України якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Лугина Олексій Володимирович, юрисконсульт Чернігівського обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України
Партнери і колеги
