Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю роз’яснює.

Згідно з частиною, п’ятою статті 11 Закону України “Про відпустки”, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Статтею 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки (ратифікована Україною у травні 2001 року і має силу національного законодавства) передбачено, що безперервна частина щорічної оплачуваної відпустки надається і використовується не пізніше, як протягом одного року, і залишок щорічної оплачуваної відпустки не пізніше, як протягом вісімнадцяти місяців, рахуючи з кінця того року, за який надавалася відпустка.

Відповідно до зазначеного, факт невикористання відпустки за декілька попередніх років поза межами, визначеними Законом України “Про відпустки”, є порушенням чинного законодавства з боку власника або уповноваженого ним органу.

Однак, законодавством не передбачений термін давності, після якого втрачається працівником право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання, а тому, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за декілька попередніх років, то він має право їх використання, а в разі звільнення йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток.

“Урядовий кур’єр” № 184 від 02/10/2003

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>