При визначенні тривалості робочого часу для працівників безпосередньо у навчальному закладі слід керуватися нижчезазначеним. Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 50 КЗпП).

Стаття 45 Конституції України, яка закріплює право на відпочинок, передбачає скорочення робочого дня щодо окремих професій і виробництв, а також скорочення тривалості роботи у нічний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється: 1) для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку; 2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, – не більш, як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 N 163.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) (ч. 3 ст. 51 КЗпП).

При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ч. 1 ст. 52 КЗпП).

Тривалість роботи в нічний час визначена статтею 54 КЗпП. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 51 КЗпП).

Оскільки у ст. 54 КЗпП говориться про скорочення «роботи (зміни)» в нічний час, то таке скорочення має проводитися в межах тижневої норми робочого часу, встановленої в ст. 50 КЗпП, та з урахуванням вимог ст. 51 КЗпП. При складанні графіків змінності слід виходити з тижневої норми робочих годин, у тому числі у випадках, коли робота частково виконується у нічний час.

Разом з тим законодавство надає право підприємствам і організаціям при укладенні колективного договору встановлювати тривалість робочого часу менше 40 годин на тиждень (ч. 2 ст. 50 КЗпП, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 69 Господарського кодексу України).

При встановленні меншої норми тривалості робочого часу у колективному договорі для певної категорії працівників, зокрема сторожів, оплата праці у цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

На практиці роботодавці не скорочують тривалість роботи в нічний час для працівників, які спеціально прийняті для роботи в нічний час. Але, правових підстав для такої практики немає.

Порядок обліку робочого часу працівників визначено наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008р. № 489 “Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці”.

Облік використання робочого часу здійснюється в табелі, який відкривається щомісячно на працівників підприємства (установи, організації). Табелі обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (форми П-5, П-6, П-7) застосовуються для обліковування використання робочого часу, у тому числі годин робіт, передбачених колективних договором, нічних годин роботи, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці.

Відповідно до статті 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП).

Сторожі, як правило, працюють за підсумованим обліком робочого часу. Порядок застосування підсумованого обліку робочого часу наводиться у Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.04.2006 р. N 138.

При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст. 50 та 51 КЗпП.

Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди – декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо.

При підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (ч. 1 ст. 59 КЗпП), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою, як сорок дві години (ст. 70 КЗпП). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ч. 2 ст. 59 КЗпП).

В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше, як 12 годин на добу. На умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.

Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

Юридичний відділ ЦК Профспілки працівників освіти і науки України

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>