Університетська родина бойовий дух не втрачає

Завантажити в PDF

Інтерв’ю  голови Первинної профспілкової організації студентів Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя 

Університетська родина бойовий дух не втрачає

Про це та інше журналісту NizhynPost більш детально розповів Сергій Іванюк  – голова Первинної профспілкової організації студентів НДУ.

За кілька хвилин до розмови Сергій вибачився і попросив зачекати: до університету завітав доцент, археолог, викладач Іван Кедун, який нині боронить рідну країну у лавах ЗСУ.

– Ми підтримуємо тісний зв’язок з Іваном Станіславовичем. Коли він у Ніжині, завжди відвідує нас. Озвучує проблеми бойових побратимів. За можливості допомагаємо. Щиро пишаємося всіма нашими Героями, які поклали і готові покласти свої життя заради мирної і незалежної України.

– Минув рік посля початку повномасштабного вторгнення російських загарбників, але, здається, що це сталося тільки вчора… Пригадайте, що відбувалося у ті дні.

– З 24 лютого університет працював у штатному режимі. Адміністрація знаходилася на місці. Оскільки Ніжин оточили вороги, багато студентів не могли виїхати з міста і залишилися в гуртожитках. Адміністрація  та профком дбали про їхню безпеку: під час тривог вони знаходилися у надійному укритті, їм надавали безкоштовні обіди. Але заклад вищої освіти  піклувався не тільки про студентів. Під час тривог чимало містян приходили в укриття навіть з маленькими дітками. Деякі ночували. Тут вони дійсно почувалися у безпеці. Університетське сховище було доглянутим ще до повномасштабного вторгнення завдяки адміністрації університету на чолі з ректором Олександром Григоровичем Самойленком. Нині в укритті знаходиться Пункт незламності, який забезпечений всім необхідним. 23 березня ми влаштували в укритті вечір, де студенти читали вірші, співали пісень. На захід завітали містяни. Це була така собі розрядка під час війни. Демонстрація бойового духу. Таким чином ми показали, наскільки ми непереможні та незламні. Ніжинський університет тримає освітній фронт і досі. Впевнено і потужно. Наші студенти для нас — це головне. Вони — найкращі!

– Як розпочали допомагати військовим?

– З перших тижнів повномасштабного вторгнення студенти і викладачі розпочали збирати гуманітарку: теплі речі, продукти харчування для військових. Через соцмережі, а інформаційна діяльність у нас на гідному рівні, звернулися до містян. І люди відгукнулися. З 8 вересня минулого року студенти вийшли на змішане навчання, а вже з 19 вересня до нас приєдналися першокурсники. І ми започаткували акцію «НДУ для ЗСУ». Потім була Посвята у першокурсники, «Паляниця Fest». Для «Паляниці» студенти самі виготовляли кондитерські вироби, які потім продавали на перервах в університеті. Під час даного заходу зібрали шість тисяч гривень. Далі ми влаштували великий концерт «Творчість нескорених». Цей потужний захід був підготовлений силами студентів. На нього завітало чимало містян. Емоції просто зашкалювали. Під час концерту глядачі плакали і сміялися. Плануємо провести такий самий концерт ще раз. Потім відбувся благодійний концерт команд телевізійної «Ліги сміху», який також залишив в глядачів та учасників купу позитивних емоцій. У кінці минулого року провели  відкритий кубок  Ніжинського університету з волейболу, коли до нас приїхав Чернігівський «Буревісник» — учасник суперліги України минулого року, чемпіони області та міста Ніжина. Після деокупації Херсона разом з громадською організацією «Час для нас» (Галина Бондаренко) організували акцію, де збирали кошти на пальне, теплі речі, продукти харчування. Пізніше ми завітали з подарунками до  Ніжинського центру соціальної реабілітації дітей. Тобто університет з початку повномасштабної війни зайняв таку позицію: постійно ПІДТРИМУЄМО і ДОПОМАГАЄМО нашим захисникам і тим, хто цього потребує. За цей період зібрано близько 80 тисяч гривень. Наразі готуємо звіт, куди саме вони будуть скеровані. Профком студентів та студентська рада стали ініціаторами створення  творчого об’єднання «На стилі». Це крута команда студентів. Креативна молодь. За їхньої участі ми нещодавно провели вечір пам’яті Кузьми Скрябіна, під час якого також збирали кошти на потреби ЗСУ.

– Чи не здається Вам, що поняття «профкому» вже трохи застаріле?

– І справді: у переважної більшості людей це поняття асоціюється з чимось застарілим, пов’язаним ще з радянським періодом. А голову профкому всі уявляють як людину поважного віку. Але я — іншої думки. Тут багато залежить від того, хто очолює профком або профспілку і хто їх представляє. Профспілка відіграє значну роль у суспільстві, відстоюючи права своїх спілчан. Щодо нашого профкому, команда у нас молода. Маємо сили і бажання рухатися вперед.

– З якими питаннями йдуть до голови профкому?

– З найрізноманітнішими! Хтось висуває пропозиції щодо чергового заходу, комусь потрібна матеріальна допомога, а треті заходять просто за порадою.  Багато студентів  та їх сімей втратили житло і потребують матеріальної допомоги. Ми намагаємося допомогти всім  членам  нашої організації.

 Мої двері відчинені для всіх. Наші студенти повинні знати, що вони ПОТРІБНІ і ЗАХИЩЕНІ.