Трудова книжка та врахування стажу для призначення пенсії: судова практика

Працівник не несе відповідальності за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Такий висновок зробив Перший апеляційний адміністративний суд за результатами розгляду адміністративної справи за позовом фізичної особи до органу управління Пенсійного фонду про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням органу управління Пенсійного фонду відмовлено особі у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог Перший ААС вважав помилковим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки трудова книжка не містить записи про роботу особи у спірний період з огляду на наступне.

Стосовно позиції суду першої інстанції, що дублікат трудової книжки начебто заповнений не у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58, Апеляційний суд зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов’язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Що стосується того, що печатка підприємства, яке звільнило особу не відповідає дійсності, суд вказав, що колгосп, на якому працювала особа реорганізовувався та після реорганізації відповідна особа продовжувала там працювати, що виключає можливість не враховувати певні періоди роботи цієї особи для призначення пенсії.

Суд також зазначив, що довідка, яка підтверджує стаж роботи особи видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, має бути врахована для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка дає підстави вважати, що яка б ситуація не склалась в країні чи у певній місцевості, це ніяким чином не повинно впливати на реалізацію гарантованих Конституцією та законами країни прав її громадян, таких, як наприклад, права на отримання належного пенсійного забезпечення у старості.

При вирішенні цієї справи судом також враховано правову позицію, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17.