Звернення до народних депутатів щодо проекту Закону України № 3628 від 11.12.2015

Чернігівська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України

18.12.2015 № 104

                                                                                    Народним депутатам України

Звернення
щодо проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики) № 3628 від 11.12.2015

Чернігівська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України обурена проектом Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики) №3628 від 11.12.2015.

Твердження пояснювальної записки, що законопроект не стосується питань соціально-трудової сфери та не містить ознак дискримінації не відповідає дійсності. Всупереч ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» законопроект подано без узгодження з профспілковою стороною. Хоча цілий ряд норм стосуються саме питань соціально-трудової сфери: підвищення порогу індексації із 101% до 103%, збільшення віку виходу на пенсію для працівників освіти, «замороження» показника середньої заробітної плати для призначення пенсії, визначення органами місцевого самоврядування права на пільги в ручному режимі, скорочення працівників.

Якщо Уряд обіцяє певне зростання економіки у 2016 році, то не зрозуміла мета цього законопроекту, який вкотре суттєво погіршує добробут українців.
Звертаємо увагу на деякі не прийняті пропозиції.

Пункт 8 розділу І законопроекту пропонує зміни до ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної освіти у державних і комунальних загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах; вищої освіти у комунальних вищих навчальних закладах та державних і вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Нині виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують здобуття освіти лише у дошкільних навчальних закладах. Не уявляється, як можуть місцеві ради забезпечити надання освіти в професійно-технічних та вищих навчальних закладах. Такий підхід є неможливим:

• фінансові ресурси сільських, селищних, міських рад не зможуть забезпечити надання освіти у навчальних закладах вищого рівня;
• професійно-технічні та вищі навчальні заклади надають послуги не лише жителям конкретної громади, а жителям всієї держави, тому ці заклади мають утримуватись з державного бюджету;
• виконавчі органи сільських, селищних, міських рад повинні забезпечувати освіту в тих закладах, власниками яких вони є. Не допустимо, щоб органи місцевого самоврядування фінансували державні навчальні заклади.

Пункт 14 розділу І законопроекту пропонує зміни до пункту «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якими пенсія за вислугу призначатиметься лише після досягнення певного віку.

Така пропозиція неприйнятна з наступних причин:

• у березні 2015 року Уряд вже робив спробу обмежити право працівників на пенсію за вислугу років. Тоді між владою і суспільством був досягнутий компроміс щодо поступового збільшення стажу, який втілився у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015. Проте, не минуло і 10 місяців як Уряд робить чергову спробу змінити ці норми. Як мінімум, це непорядно з боку Уряду як сторони соціального діалогу;
• за своєю суттю пенсії за вислугу років існують для тих категорій громадян, специфіка трудової функції яких призводить до дострокової втрати професійної працездатності. Всупереч і практиці, і логіці, і науковим обґрунтуванням Уряд прагне заставити працювати тих людей, які вичерпують свій професійний ресурс. При чому Уряд керується лише фінансовою мотивацією, не враховуючи ні стан здоров’я тих, людей, які працюватимуть після вичерпання професійної працездатності, ні безпеку тих людей, яких обслуговуватимуть ці працівники (працівники авіації, педагоги, лікарі).

Пункти 9, 10, 15, 32, 33, 35, 36 розділу І законопроекту не тільки перекладають на місцеві бюджети фінансування пільг для дітей, ветеранів війни і праці, чорнобильців, інвалідів, а й ставлять право на пільги у залежність від рішень органів місцевого самоврядування.

Така пропозиція неприйнятна з наступних причин:

• не залежно від того, хто фінансує передбачені законодавством пільги, державний або місцевий бюджети, але ставити їх в залежність від бажання органів місцевого самоврядування не допустимо. Відповідно до п. 1 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України;
• соціально незахищені категорії по всій території держави є однаковими. Але законопроект пропонує дискримінацію певних категорій населення від їх місце проживання. Наприклад, якщо бюджети промислово розвинутих міст можуть забезпечити фінансування пільг, то більшість сільських рад цього не зможе зробити, а частина не схоче.

Пункт 4 розділу ІІ законопроекту встановлює, що з 1 вересня 2016 року фінансування загальноосвітніх навчальних закладів, кількість учнів у яких складає менше 25 осіб, за рахунок освітньої субвенції не здійснюється.

Демографічна ситуація є об’єктивним фактором. Зокрема, Чернігівщина має найменшу густоту населення серед областей України. Витрати на навчання дітей у малозаселених регіонах є вищими ніж в густонаселених. Проте, Уряд замість тогою, щоб підтримати сільських дітей (наприклад, запровадивши додаткові коефіцієнти фінансування залежно від густоти населення), взагалі вирішив позбавити їх права на освіту.

Замість того, щоб запроваджувати дискримінаційну норму для дітей сільської місцевості, до законопроекту слід внести норму про обов’язок Уряду створити умови для їх навчання: надати шкільні автобуси, зробити дороги між селами.

Пункт 7 розділу ІІ законопроекту зобов’язує облдержадміністрації та органи місцевого самоврядування вкотре проводити скорочення працівників.

Такі пропозиції не враховують реалії:

• нині і так у зв’язку з недостатністю коштів багато посад всупереч Типовим штатам не введені до штатних розписів;
• штатні посади бюджетних закладів залежать від кількості отримувачів послуг. Тому якщо скоротити 10 % посад у школах, то це призведе до того, що частина дітей або будуть позбавлені права на освіту, або якість освітніх послуг суттєво погіршиться, оскільки дітей треба не лише навчати, а й прибирати, охороняти, опалювати та ремонтувати шкільні приміщення, обслуговувати шкільні автобуси, забезпечувати харчування дітей тощо.

Від імені освітян Чернігівщини просимо відхилити проект Закону України № 3628 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики), розгляд, якого заплановано Верховною Радою України на вівторок 22 грудня 2015 року.

Голова обласної організації                      Т.А.Матвеєва